• Dews Mascot

Вічність любові і слабкість війни



 

“Я не буду з тобою жити! Я просто не зможу закрити очі на те, що вона тобі не потрібна!” - крикнула Маркові Оксана, закривши кришку багажника і захлопнувши двері своєї автівки. Жінка витерла сльози, аби не зіпсувати ідеальний макіяж. Машина зникла в куряві з пилюки. Сусіди повиходили на холодні балкони й захоплено спостерігали за сімейною сваркою у дворі багатоповерхівки. Помітивши це , Марк зробив глибокий вдих і, запаливши цигарку, пошкандибав додому. Ліфт не працював, а, отже, він мав удосталь часу, аби подумати про те, що на цей раз змусило Оксану поїхати до батьків.

“Чи є щось у тому світі, що перешкодило би їй нафарбуватися?” - сам до себе, посміхнувшись, промовив Марк й зауважив, що боїться навіть уявити себе в ролі батька, не те що говорити про це. Він був добрим чоловіком, заробляв достатньо по міркам сьогодення, проте між подружжям завжди була умовна прірва. І коли через вісім років шлюбу та намагань Оксани завагітніти це все ж трапилося, він настрашився, на чім світ стоїть. “Даремно я вважав, що їй достатньо одного мене, аби бути щасливою...”

Оксана була неймовірно вродливою: довге світле волосся, округлі жіночні форми, зелені очі і, незалежно від ситуації чи температури повітря - підбори й ідеальний макіяж. “Ну що я мав їй сказати у відповідь, коли вона тицьнула мене носом у той тест? Правду? Що всі обстеження проходив лише заради неї, але плекав надію на безпліддя і розмірене життя з фокусом на власному задоволенні?” - Марк налив собі вина, запалив іще одну цигарку, сів у крісло і побачив у дзеркалі навпроти високого блондина з дрібними зморшками довкола сірих очей, сивими скронями і не надто пружним пресом. Чоловіка вмить охопила невідома досі туга, а на місці серця зіяла пустка - чи то від незвичної тиші в квартирі, чи то від невідомого досі почуття всередині нього, яке з'явилося, щойно дружина поїхала. Зробивши ковток, він відвів погляд і помітив маленьку косметичку на туалетному столику Оксани. Уже хотів було телефонувати, адже вона молилася на вміст тієї сумочки, але, через вино, за кілька секунд уже бачив сон.

П'ята ранку. Телефонні дзвінки один за одним розривали його хмільну голову. “Та хай вам грець!” - Марк протер очі і поскролив повідомлення. Війна. За долю миті чоловік прийшов до тями, а мозок продукував думки лише про одну єдину людину. Тремтячими пальцями він набирав номер дружини. Ніхто не піднімав. Спробував ще. І ще. І ще. Ніяких зрушень.

Витерши спітніле чоло, Марк ухопив косметичку, кинув до ранця кілька необхідних речей і кинувся пішки з двадцятого поверху під звуки вибухів та голосу коханої в голові “Вийшло, Марк! Ми станемо батьками!” В сумбурі думок та безперервних дзвінків незчувся, як уже їхав автомагістраллю “Київ-Ужгород”. Він знав, що Оксана не любила поспішати і точно зупинилася десь на ніч, аби вранці продовжити їхати. Він розумів, що почалася війна, але це хвилювало його найменше. Намагаючись не втратити контроль, Марк рівно дихав і далі вів автомобіль. Радіо сповіщало про перші жертви, а він продовжував телефонувати. Ні, не бере!

Зупинився на заправці. Шукав гаманець, але марно. Вирішив відкрити косметичку з надією, що там є кредитка. Поміж святими баночками Оксани справді була картка, візитка готелю десь на середині дороги до Ужгорода і маленька синьо-біла смужка з двома червоними рисками посередині. Зі швидкістю світла чоловік оплатив пальне та негайно поїхав, і молився, що вона саме там.

За кілька годин заторів він був на місці. Не вимкнувши двигуна, Марк стрімголов полетів на рецепцію і закляк: Оксана нервово шукала кредитку, не випускаючи з рук телефон. “Я заплачу” - сказав Марк в унісон із рингтоном на його гаджеті і заледве втримав заплакану дружину, що від шоку мало не гепнулася на землю. “Марк?! Марку! Цілий! Той будинок, він же поруч із нашим!” - Оксана ридала, підсвідомо тримаючись за живіт. Помітивши це, чоловік знітився, бо уперше в житті його серце повнилося любов'ю до того, кого ніколи не бачив. Він гірко заплакав.

Через тиждень подружжя вінчалося. А за кілька днів Марк, заклавши в таємну кишеню форми маленьке фото з ультразвукового обстеження, поїхав на схід.

Це стало точкою неповернення для кожного з них. Свідченням вічності любові і слабкістю війни.


 

Чемеринська Яна

299 переглядів3 коментарі

Останні пости

Дивитися всі

Вакуум