• Dews Mascot

Дні на чужині...



 

…Кожного дня мені сниться моя рідна домівка. І так "натурально", що іноді не розумієш де ти. Але відкривши очі - розумієш сурову дійсність. Тому зранку так не хочеться прокидатися. Хоч моя робота і позволяє довше поспати, але треба рано усіх обдзвонити. Почути рідні голоси. До когось не можеш подзвонити, перевіряєш, коли був на зв'язку. Якщо довго не був, то починаєш нервувати, чекати зеленого вогника. І о - радість. Може не все добре, але головне, що живий. Радієш або починаєш плакати, бо дуже за всіма скучила. Моє заспокійливе-ліс, ріка, спів пташок.

Ось так і проходить кожен ранок...


…Вечірній ліс. Прийшло смс від мами з українською піснею. І тут нас понесло-танцювали вальс, гопак, стрибали, крутились. Якби хтось це побачив, подумали б, що ми ягід об'їлись. А це лише українська пісня, яка творить дива. До роботи дуже далеко. Треба їхати через ліс і було дуже тяжко, але включаєш наші пісні і сили беруться невідомо звідки. І далеку дорогу долаєш без проблем. Навіть з розбитим коліном - біль зникає))


…На прогулянці мої діти сказали: "Тут росте хліб" І згадались уроки, коли ми з дітьми обговорювали шлях хліба до нашого столу. Вчились шанувати його. Але все одно не розуміли його цінності як зараз. В дитинстві моя бабуся завжди розповідала про голодні часи. І навіть, коли все добре було завжди ховала шматочки хліба під подушку. Мене це завжди дивувало.

Тепер, коли настала війна, я розумію її. Коли ти сидиш у підвалі і ділиш шматок хліба на всіх. Коли стоїш у величезних чергах за булкою хліба, а над головою літають ракети. І мусиш чекати, адже там у бомбосховищі тебе чекають голодні діти.

Але я дуже горжуся своїм народом, який не дивлячись на страх посіяли пшеницю,садили городи. Не тільки собі, а ще й сусіду який виїхав. Адже він повернеться і йому треба буде щось їсти. Над головою літають літаки, іде обстріл, а наші люди працюють.Настав час збирати жнива. І тут не бояться. Попереду розміновують поля, позаду збирають пшеницю. Навіть, коли поле палає вогнем, намаються врятувати кожну зернинку. Кожне поле полите сльозами і кров'ю наших людей.

Але буде гарний урожай, адже орки" удобрюють наші землі своїми трупами. А наш народ непереможний. І ми будемо смакувати наш хліб. Найсмачніший хліб...


 

Донець Наталія

34 роки

18 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Вакуум