• Dews Mascot

Засватана


 

Якось так сталось, що у війни виходило розлучати, от і Лара не стала винятком. Щоправда, з її хлопцем розлучала відстань, а так, то пусте.


«Якби ж» – думається.


Вечори вона не любила, бо доводилось рано лягати, щоб цілу ніч пильнувати дім. Достатньо було просто не спати. Іноді доносився дивний галас і дзеленчали вікна, та Лара не втікала і була насторожі. Вона не знала, що відчуває, та й чи любить тепер. Оте «любити» всередині розтало, ніби цукрова вата та й по всьому. Подобались тільки вірші Гертруди Стайн, бо вона їх не могла зрозуміти.

Ларка не знала, чи любить взаємно, і чи справді може бути так, що війна змусить її забути його обличчя.

А тут ще один – новоспечений кавалер. Туди-сюди, слово за слово, і Ларка розуміла – їй запропонують заміж, а там і до Америки. Ларко, ти поїдеш до Америки. Ну диво, га?


Але то все він, просто аби одружитися йому, бо мати вже і сама втомилася тикати, що її чудовому синочку вже давно за тридцять. А вона молода, він виховає її під себе, зробить на свій смак.


Залишалась ніч, щоб подумати. Та раннього ранку вона вже була у сукні. Плакала. А потім схопилась – вона згадала, згадала його очі. Свого коханого. Щось так защеміло, і зробилось боляче.

І побігла з усієї сили. Залишила всіх у кімнаті, де людство могло спостерігати за однією з найдивніших сцен за всю історію свого існування.

«Це буде правильно», – подумала.


Люди з подивом дивилися на захекану наречену, і знизували плечима – війна надворі, всяке буває.

Добігла до його будинку, і кинула грудку землі у вікно. Він вийшов, ще сонний – тільки прокинувся.


– Боже, що це на тобі?, - тільки й встиг запитати, бо вона кинулася йому на шию.


– От і я себе запитала, і все зрозуміла.


Він посміхнувся, теж обійняв. Життя різне буває.Зараз вона піде з ним, усе розкаже. Потім побачать сон, щоб скоріше проминув цей ранок.


От тільки спершу позбудеться тісної сукні.


 

Петренко Анна 19 років

46 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Вакуум