• Dews Mascot

Коли почалася війна


Це був звичайний ранок. Я мала йти до школи. Матуся розбудила нас із сестрою дуже рано. Ми сонні снідали. По телевізору йшов фільм, але я не дуже звертала увагу на нього. Мене більше турбувала поведінка мами. Вона ходила по квартирі і відповідала на бабусині дзвінки. Спочатку я подумала: "Мабуть, бабуся просто попереджає вдягатися тепліше, як завжди". Але вона дзвонила занадто часто. За вікном почулася сирена. Мама вийшла на балкон. А коли повернулася, то сказала:

- Дівчата, сьогодні ви не йдете до школи. В країні коїться щось страшне... В містах чути вибухи і лунають сирени.

Так почалася війна.

Мама знову говорила з бабусею і старалася заспокоювати нас із сестрою. Ми намагалися тримати себе в руках. Після чергової телефонної розмови подивилася на нас:

—Бабуся каже, що краще буде поїхати до дідуся в село. Там спокійніше, ніж у місті, і немає сирен.

Нам ця ідея не дуже сподобалася, але я розуміла, що так буде краще. Ми швидко зібрали речі й виїхали. Тато вирішив залишитися вдома.

Я ще не до кінця усвідомлювала, що коїться насправді в країні. Це був холодний лютневий день, ми їхали в таксі. По вікну стікали краплі дощу. На дорогах стояли корки - всі спішили виїхати з міста якнайдалі. Воно проганяло сиренами і віддаленими вибухами. Десь під містом бомбардували склади зі зброєю. Ми віддали мамі всі наші накопичені гроші і принишкли на задньому сидінні.

В селі нас зустрів дідусь. Заспокоював. А тоді включив новини. За кілька годин приїхала бабуся зі своєю мамою. За кілька днів - тато. Коли почався березень, батьки заговорили про те, щоб вивезти нас в іншу країну, доки тут стане спокійніше. Тож ми зібрали речі, взяли з собою тітку з її дітками і вирушили до Польщі.

Автобус наш їхав пів дня і всю ніч. В дорозі зробили лише 3 зупинки. Зате як довго стояли на кордоні!

І от нарешті ми в Польщі! Перші місяці промайнули непомітно - ми робили документи, записувались до школи і вирішували всі проблеми. Першою не витримала тітка. Потім дзвонила щаслива по відеозв’язку і розказувала, як добре вдома.

Я встигла звикнути до Польщі. Мені дуже сподобалося, було багато хороших моментів.

Але ось прийде вересень і настане час повертатись додому...


 

Софія Кляузова

12 років

7 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Вакуум