• Dews Mascot

Ми більше не друзі



 

Все почалося 24 лютого, коли ми вдвох, з мамою, налякані втікали від війни і смерті. Ми були вимушені залишити своє рідне місто.


Я завжди підтримувала своїх друзів, а вони мене. Думала, що так буде завжди.


Ми товаришували довгий час. Я вважала його своїм ліпшим другом. Ми підтримували одне одного в різних життєвих ситуаціях. І тепер, як ніколи, потрібна була підтримка. Тому набрала знайомий номер…

“Вибач у мене не має часу займатися заспокоюванням. Ми більше не друзі”, – пролунало, як грім.


Я відчула, що серце розривається від почутого. Воно кричало… Так я пережила найтяжчий удар в своєму житті.

Весь шлях до місця порятунку я не могла оговтатися. Я втратила дім, свої мрії і…дружбу.


Так боляче, коли вмирає душа, яка тільки почала квітнути.

Згодом я зрозуміла, що стосунки були односторонніми. Наша квітка дружби зів’яла. Почуття як квіти. Спочатку вони розпускаються, а потім в’януть.


Коли вони розпущені для тебе

Ти думаєш, що це на довго.

Ти завжди бачитимеш цю красу.

І ніщо не завадить тобі в цьому.


Так думає більшість людей. Так гадала і я.

Я була дуже відкритою для всіх. І хотіла, щоб так і було надалі.

Треба відкриватись, але не всім. Тому, що не знаєш, що чекати від людини через місяць чи тиждень.

Навіть, якщо ви дуже довго товаришували все може скінчитися водночас.

 

Ільяш Дар'я

16 років

13 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Вакуум