• Dews Mascot

ОФІЦЕРИ ВИРІШУЮТЬ ВСЕ!

Оновлено: 9 серп.



 

Бліц інтерв’ю з лучанином, в минулому – високопосадовець і успішний бізнесмен, з яким я щиро співпрацював, коли споруджував Музей-скансен Волині, нині – офіцер ЗСУ і фронтовик – ОЛЕГОМ БОЙКОМ.

-Олег Ігорович,- щось я вас довго не бачив у Луцьку,- запитав я його при зустрічі в місті.- І телефон не відповідав. Де це ви пропадали?

- Не «пропадав», а воював на Сході,- відповів він прищуривши голубі очі.

- О, тоді розказуйте мені, як і коли ви почали воювати.

- Багато говорити та мало слухати, -посміхнувся мій співрозмовник. – У ще спокійний час до великого вторгнення, я був командиром Тероборони, у званні – мойор. І якось інтуїтивно відчував, що Росія нападе на нас, як агресор. І коли 24 лютого все почалося, мене відразу ввели до складу ЗСУ14-ї бригади начальником штабу 3-го мехбатальону.

-В перший день війни нас направили до кордону з Білорусією, містечко Овруч. На невелике прикордонне містечко москалі наносили потужні авіоудари. Особовий склад із казарем втік, хто куди.

Наша 14-а бригада тримала фронт протяжністю 130 кілометрів. Ми підірвали мости, замінували дороги. Із флангів нашими «созниками» були болота і ліси. Отже, ця ділянка була добре укріплена. Але москалі постійно наносили ракетні удари навіть по наших блок-постах.

Поступає команда «зверху»:

-Терміново вирушити в Червону Долину, у Миколаївську область. Там уже було значно важче. Містечко Снігурівка штурмували 1,5 місяця. Постійні бомбардування. Один місцевий зрадник навів москалів, що у школі дислокуються українські військові. Саме в той час, коли була обідня перерва, росіяни кинули на школу дві бомби. Від такого нальоту ми мали багато жертв.

- Потім нас направили на м.Ізюм Харківської області. Біля села Протопонівка налагодили переправу на річці Сіверський Донець. І знову наліт авіації москалів. Знову багато поранених і вбитих наших хлопців-вояків.

Війна. То страшна річ. Вона пожирає старих і молодих…

-Що найважче для вас було на війні?

- Авіоудари. Коли гаубиці луплять 150-ти міліметровими снарядами, артилерія залпового вогню, міномети – теж лячно. Але, коли ракетами з літака, то це ще страшніше. Здається, що від них ніде не сховаєшся.

Небезпека приходить вночі, коли працюють ДРГ (диверсійно-розвідувальні групи). Якщо вартові «пропустили» їх на наші позиції, то багато лиха вони можуть принести хлопцям. Тому бракує нам приладів нічного бачення.

-Важко і страшно було, коли 24-25 травня москалі почали інтенсивно бомбити 14-ту бригаду біля села Яковлівка. Це на стику Донецької і Луганської областей. Там на Сході дуже «гаряче» і по цей день.

-Спочатку випускають безпілотників. Як тільки знаходять наших військових, відразу починають «утюжити» всю місцевість. Село то чи містечко – їм байдуже. Вісімдесят відсотків населення тоді тікає, хто ще не встиг. По полях і по дорогах бігають свині, корови без догляду і хазяїв. Деякі лежать в кричать стікаючи кров’ю поранені…

-Як вас годують? Чи не голодні ви там на фронті?

- О, ні! В цьому плані тут все гаразд. Хоч один раз в день, але обов’язково доставляють у термосах гарячий харч. Та й волонтери добряче допомагають. Особливо на свята. Всі страви української домашньої кухні. Себе можна прокормити, якщо не лінуєшся. Є ще й сух-пайки, які легко і швидко приготувати.

-Який зв’язок у вас на «передку»? Мобілками користуєтесь між собою? Додому можна хоч раз подзвонити?

-Зв’язок має дуже велике значення. Не завжди вистачає сучасних радіостанцій. Мобілки на фронті заборонені! Їх потрібно вимикати. Звукова розвідка росіян, їх безпілотники дуже швидко вираховують джерело сигналу і відразу прилітають туди міни, а то й бомби, снаряди. Того «добра» у москалів вистачає.

-Медичне обслуговування працює? Пораненим вчасно надають допомогу?

- Санітарна частина працює там бездоганно. Є спеціальні БМП для евакуації поранених. «Хамери» із США чудово справляються. Вивозять поранених за 20 кілометрів від передової. А там уже перекладають на «Швидку допомогу» з медичним обладнанням і до шпиталю.

-А як із фінансами? В соцмережах, у блогерах, зокрема, у Юрія Швеця із США, а він посилається на воїна з 95-ї бригади, де відкрито поширилась інформація, що, мовляв, воякам не платять зарплати. Тому він запитував у своєму прямому зверненні: «Где деньги, Зін»?

-Ні, не так. Постійно і вчасно військовослужбовці отримують платню. Солдат, наприклад, одержує по 12-13 тисяч гривень на місяць. Плюс йому нараховують преміальні за перебування на «лінії зіткнення». А це – 100 тисяч гривень додаткових.

-Чи траплялися у вас зрадники?

-Ні, не бачив таких. У нас не було. Я знімаю шапку перед Луцькою владою за їх турботу про нашу бригаду. Ми відчуваємо їх присутність, там на «передку». Нам тоді стає легше, що вони за нас переживають, а ми їх захищаємо від тої московсьої чуми.

-Чи є у вас ротація, відпустка? Чи то так: як потрапив на війну, на фронт, так і воюєш поки тебе не поранять чи не винесуть 200-м?

- Так, з цим проблема. Я, наприклад, воюю уже майже чотири місяці. Оце тепер відпустили додому у зв’язку із сімейними обставинами.

-Досвідчених бійців мало. Не у всіх психіка витримує. Уявіть собі: вибухи, постріли, кров, поранені, вбиті. Спека допікає, висока вологість, не має як помитись, тим більше скупатись. Я понад місяць мився пляшкою від води. Весь час перебуваєш зі зброєю у руках, днем і ніччю. Постійно на «чеку»: куля в патроннику, лише на запобіжнику.

Потрібна обов’язкова ротація. Я колись пам’ятаю читав книгу одну, про спогади німецького солдата Вермахта у Другій світовій війні. Так він згадує, що у них була обов’язкова ротація після певного часу перебування на гарячому фронті.

Воїну потрібно дати відпочити. Він же крім того всього ще й людина, яка потребує, щоб привести себе в порядок, помитися, виспатись хоч в нормальних умовах. Дітей поцілувати, жінку обняти. Ротація повинна бути обов’язкова. Але не вистачає досвідчених воїнів. Тому, мабуть, не відпускають.

-Яка на фронті мова переважає? Якою мовою командири дають команду солдатам?

- На 90 % переважає українська. Воїни знають, що коли ти сидиш в засаді і почувши шорох в темряві ти запитуєш: «Стій, хто іде?», а тобі відповідають: «Сваи», то це буде його останнім словом… Але на це не звертають уваги. У всіх в голові головне: виконати завдання і вижити, ПЕРЕМОГТИ і повернутись живим.

-Чи є тепер у війську політруки, як були колись в армії «за советів»?

- Таких не має уже. Тепер їх називають «офіцер морально-психологічного забезпечення».

Край потрібно на фронт кваліфікованих ОФІЦЕРІВ! Їх навіть більше бракує, ніж важкої зброї. Але не таких, які трапляються на жаль.

Владі потрібно, як повітря, як кисень, стимулювати у молоді стати офіцером, надати їм нормальну зарплату, щоб не соромно було жінці дивитися в очі, соціальний захист, відповідну страховку тощо. Про це часто нагадує Ірина Фаріон, екс-депутат Верховної ради, професорка зі Львова. Та й у твоїх книжках, пане Олександре, «Лицарі Сонця», «Україна від Майдану до АТО», які я читав ще недавно перед війною, «червоною ниткою» проходить: Україні потрібно повернутися до стану КОЗАЦЬКОЇ НАЦІЇ. Вся країна повинна бути покозачена, мілітаризована. У всіх ВУЗах відновити військові кафедри, як це було колись за «советів» у радянські часи. Тому не випадково, путін головною вимогою висунув провести в Україні повну демілітаризацію.

Добре підготовлений грамотний офіцер, який володіє від пістолета до кулемета, від гранатомета до Джавеліна і гаубиці, він на 80 % гарантує успіх в бою і збереження життя своїх солдат.

-Риторичне питання: коли закінчиться проклята війна з москалями?

- Якщо так і далі буде, то я нічого не можу сказати.

-Нашу авіацію ви хоч бачите?

- Так. Зараз все частіше починає з’являтися українська авіація. Приємно і легше стає, коли наші літають. Тоді якось впевненіше себе почуваєш. Як з’явилася західна зброя, «Стінгери», наші БУКи, то москалі бояться літати.

-Щоб ви побажали нашим керівникам держави для отримання швидшої ПЕРЕМОГИ над москалями?

- Ставити на відповідальні і ключові пости більш підготовлених, ділових і мотивованих фахівців, спеціалістів своєї справи і патріотів України.

-Слава Україні!

-Героям слава!


 

Олександр Середюк 70 років

12 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Вакуум