• Dews Mascot

ПРИЙОМ



 

- Сивий, прийом. Перший пішов.

У трубці деренчало і тріщало, звук переривався і зникав за хвилями перешкод.

Сивий міцно, як лише міг притискав трубку до голови, майже вдавлюючи її у вухо, вухо червоніло, але об’єднатись з металевим пластиком не могло.

Знову тріск.

- Сивий, ще один зліва. Пішов.

Сивий від напруження заливався потом, який стікав чолом просто дощем.

«Що робити? що я маю робити? що ж мені роботи» - стукало у скронях, набігаючи панікою знову і знову. Живіт від напруження прилип до хребта, прес аж тріщав, але на якість зв’язку це не впливало.

Трубка далі тріщала, у якусь мить сивому здалось що він один єдиний у світі і ніхто, окрім його не чує цього тріскоту, ніхто їм не поможе і він сам, сам один тримає трубку на цілій планеті, яка уже пропікає йому вухо.

- Сивий, ще два по центру… - раптом прокашляла трубка.

Сивий закляк. Стало так страшно, що йому ноги відняло. Хоча ліве стегно звело і нервово смикалось, він не відчував своїх ніг, ліва нога жила своїм життям, смикалась як навіжена. Час застиг і почав розтягуватись, як карамель, яку варила йому бабуся у дитинстві. Сивий раптом усвідомив, що думає про те чи нормально думати таке у такий момент, момент коли Кіт з хлопцями…

- Сивий… ми все… скажи нашим…

Трубка захарчала і стихла.

Сивому стало ще гірше. Хай би кашлала, хай би тріщала, але лиш би не мовчала… він трусив її так сильно як лише міг, і знову, і знову прикладав до розпухлого вуха, але окрім тихого сичання нічого не було.


На білому підвіконні сидів молодий хлопець, сиве волосся світилось тихим сріблом під сонячним промінням. Він тужливо дивився у вікно, погляд без фокусу. Нервове напруження видавала лише ліва нога, яка безупинно смикалась. Нервові закінчення знущались з мускулатури, передача імпульсу йшла з порушенням знову і знову, і знову.

Повз його пройшла старша медсестра, яка проводила інструктаж молоденькій.

- А це Сірожа, неврастенія. Два дні був на нулі, зламався. Тихий. Лише смикається.

Молоденька медсестра співчутливо дивилась на хлопця.

- Уже геть сивий… - вимовила стиха.

Хлопець миттєво зреагував на позивний.

- Кіт, Кіт! Я… Я… Я…Кіт….прийом!


 

Мар’яна Гінзула

https://www.instagram.com/hinzula/

439 переглядів1 коментар

Останні пости

Дивитися всі

Вакуум