• Dews Mascot

РОЗПИС



 

На кухні мерехтіла лампочка, на газовій плиті стурбовано посвистував чайник. Мар’яна насипала у Лук’янову миску його улюблену страву: спагеті та смажену курячу ніжку.

Майже все як завжди. Тільки тепер вони були не у своїй київській квартирі, а у

львівській дворівневій австрійці. За столом сидів уже не безтурботний юнак в домашніх шортах, а мужній чоловік в оливковій футболці з символікою ЗСУ. Та й Мар’яна була іншою.

Завтра у них буде розпис. Мар’яна зарання купила парні вишиті сорочки та замовила букет з червоних маків, бо під час війни такий образ для молодят здавався їй символічним. Лук’ян на два дні відпросився з військової частини, де перебував майже з першого дня вторгнення. Разом вони вже шість років, нерозлучні як кава з тістечком.

Працювали з дому — разом, у відпустку їздили — разом, спортом займались теж

разом. Він віддавав їй всю свою увагу та кожну хвилину вільного часу, а вона все те

приймала і квітла поруч з ним.

Мар’яна залила окропом чай та сіла поруч з нареченим.

— Ми минулого тижня жодного разу по відео так і не зідзвонились.

— У нас стрільби були. Я казав.

— Та-та, то я так. Знаєш, я вчора знову була в прихистку. Привезли купу речей для

переселенців, кілограмів сто. Дяка Іванові, він допоміг мені все рознести. А ще він мене додому підвіз, — лепетала дівчина.

Лук’ян уважно слухав кохану, але й від курячої ніжки не відволікався.

— Так ми весь вечір з ним і жартували. Він мені шоколадку якусь польську дав. А ще Іван розказав мені про гарну місцину. Джерело з крижаною водою, де можна помочити ноги. Пропонував якось поїхати туди разом, але, — зітхнула Мар’яна, — як я можу поїхати. Ти служиш.

І тільки-но вона хотіла почати розказувати нову історію, як Лук’ян відклав виделку на край миски, облизав пальці від жиру і сказав:

— В тобі говорить інстинкт.

Кутик його уст був припіднятий, але говорив він спокійно, без насмішки.

Хлопець відвів погляд в бік, де стояв на підставці набір для спецій з нержавіючої сталі. Він легенько пхнув пальцем сільницю так, що та впала на бік і стояти лишилась тільки перечниця. Після чого хлопець продовжив:

— Знаєш, терези у бажаного і цінного спільні. Але переважає на них завжди щось

одне… Що ще сказати? Я дуже жалкую, що в такий час не можу бути поруч з тобою.

Але ж я там, де мушу бути.

Лук’ян ласкаво дивився прямо в очі дівчини. Але вона хотіла сховатись від того погляду хоча б у своїх думках. І тоді її взір привернув надрукований на його футболці тризуб. Сьогодні цей символ красувався за їхнім обіднім столом, а ще вчора був десь у сірій вологій казармі. За хвилину з очей Мар’яни покотилися рясні сльози. Наречений набув для неї образу старого мудреця і тому вона не могла відповісти йому ні слова. Але й Лук’ян більше не говорив, він підняв сільничку, а потім підійшов до дівчини та міцно стис її в своїх обіймах.

Наступного ранку Мар’яна стояла на весільному рушнику, а за три тижні вона

дізналась, що частинку його вона носить під серцем.


 

Вільчинська Валерія

24 років

361 перегляд0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Вакуум