• Dews Mascot

Шафа, Котики, Патрон, Кім і пси



 

А чи може бути пес українцем? Таке дурне, наче, питання, але якщо ви захочете почути відповідь голосом героя України, орденоносця і улюбленця усіх дітей, то вона приблизно звучала б так: «грррр-ав-гав-!…» Ну, і обов’язково, побачите, буде ще похитування хвостом у обидва боки, швидке, грайливе та веселе, ну і очі будуть дивитися прямо наскрізь, випромінюючи вдячність та безумовну любов. Так, звичайно, ніхто ще досі не встановлював національну приналежність наших з вами друзів менших. Але чомусь, мені здається, що ця війна, оголила не лише нашу з Вами національну ідентичність, а й торкнулась тих, хто розділяв з нами дім, стіл, прогулянки і подорожі, радість і печаль. Ми уже давно почали ототожнювати наших домашніх улюбленців з собою. «Наші котики» - дуже поширене звертання до військових ЗСУ ще з часів 2014 року. Це про що нам? Чи не про нашу спорідненість? Або ви тільки згадайте цей іконічний «вираз обличчя» киці, яку знайшли у Бородянці на одному з уламків 6-го поверху, що втримався після бомбардування багатоповерхівки. Зсунуті до перенісся надбрівні дуги, вирячені очі, навколо яких випалені шматки шкіри, вуса, немов антени, що стирчать аби утримувати рівновагу, скудлачена шерсть, в якій застряг пил змішаний з попелом, замішаний на крові. Але в очах - ні тіні смутку. І навіть страху. Там тільки ЛЮТЬ. Це та, справжня українська лють, яка не дає можливості померти від голоду, від недосипу, від болю та поранень на тілі, від втрати коханих людей, чи від втрати усього, що було дорогим. Це лють, яка вживляє у тебе вічний двигун. Нелюдську супер силу. Жити аби перемогти. Не смішно, але киця отримала «нелюдське» ім’я. Шафа. Ви здивуєтесь, але ця війна показала, що, навіть, шафи бувають українські за національною ідентичністю. Вони можуть «триматися» і там, де все зруйнувалось нанівець. А пес Патрон. Ну, хіба б хтось сперечався, що він справжній українець. Чи назвали б ви українцем його побратима із кіно про ту Зелену маску? Тепер вловили, де різниця у ідентичності? Звідки ж вона з’являється? Невже з народження? Та ну, я вас прошу! Смоктали «братики» одну мамцю, бігали, грались, і хто з них хто - й знати не знали. Та й для чого воно їм було. Тільки потім один потрапив в сім’ю американського режисера і опинився у Голівуді, а другий - став членом родини українського рятівника, і його життя повело дорогою військового ДСНСника-сапера, героя української боротьби. «Засновано на реальній історії одного українця» - мабуть, кожен український герой заслуговує на таку присвяту знятого кінофільму, і пес Патрон також. Тепер не менш риторичне питання. А чи може бути українець псом? Я б хотіла, щоб ви почули цю відповідь голосом, що став уже легендою. Він сповнений чистої любові до України, як у «наших котиків», з нотками грайливості та іронії, запозиченої у пса Патрона, та замішаний на ось тій люті, яку ми побачили у очах кицьки Шафи. А у нього очі інші, примружені, і він весь такий вольяжний сидить, закинувши ноги на стіл за своїм робочим столом. Його уже легендарні шкарпетки з кольоровими латками ми можемо розглядати і без наближення. «Чого ж не може?» - міг би, іронічно посміхнувшись, відповісти легендарний мер Миколаєва - Віталій Кім. «Тепер цих псів ти можеш побачити крупним планом на великих екранах, що виставляють на площах Херсону, Мелітополя, Маріуполя. Їм показали «солодку кісточку» і ті пси забули, що належать до людського роду, і що народились вони серед людей в Україні і ще вчора «смоктали одну мамцю» з тими, на кого сьогодні скоригували ракетний удар з написом «за детей». І погляд у цих псів - ні з чим не сплутати. Очі бігають, вправо, вліво. Страхом пронизані, наче шукають підсвідомо хазяїна, що зараз прийде і битиме ногами, за те, що десь нашкодив, що хазяйські капці обісцяв. Ти хвоста у них не побачиш, але він є, просто під себе затиснений, від сорому за скоєне. У голові в цих псів тільки запах. Запах кісточки, яку їм показали і пообіцяли, тільки не зараз, а як будуть справно виконувати усі накази хазяїна. Цей запах затьмарив їм голову. Тому все, на що ці пси здатні - сліпі та глухі - це «взяти слід» на омріяну кісточку. А паспорт у них до недавна був український, ха-ха, може й досі десь під ліжком схований лежить, про всяк випадок, якщо хазяїна доведеться покинути і повернутися назад до української миски….» Чи може бути пес українцем, а українець псом? Є ще одна відповідь, яку міг би дати персонаж іншого роману: «..абр-абр-абырвалг…»


 

Пилипчук Катерина

42 роки

84 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Вакуум