• Dews Mascot

Її буде звати Марія



 

Позивний "Історик" закріпився за Юрком ще із 2014 року. Війна для нього розпочалася ще тоді. З перших днів пішов воювати, бо не розумів, як інакше, коли твою землю захоплює й нищить ворог. Вірилося, що то не надовго. Мріялося про мирне життя... А коли повернувся через два роки, не міг собі місця знайти у тому "мирному житті". Бо знав, що там, на сході, гинуть хлопці, що там нічого не закінчилося, і повномасштабне вторгнення - питання часу...

Так і сталося. І знову він узявся за зброю.

Пліч-о-пліч із побратимами у самому пеклі. Бригада "Історика" упродовж місяця героїчно захищала бахмутський напрямок. Бої були настільки жорстокі, що вони не мали часу навіть на сон.

По два тижні без зв'язку, на позиціях цілодобово без відпочинку. Росіяни гатили мінометами й авіацією. Багато було загиблих і поранених. Але наші позицій не здавали, відбивали штурми та змушували відступати ворога.

Навіть уявити б не міг Юрко, яку знахідку пошле йому життя. Село Веселе, у яке із розвідкою пішли хлопці, зустріло дуже невесело. Чорне й вигоріле, понівечене вибухами, із осиротілими й поодинокими вцілілими хатами. Видно було, як люди поспіхом тікали від російських "асвабадітєлєй",

Хлопці, мов привиди, рухалися селом, зі зброєю напоготові, готові в будь-яку хвилину дати відсіч. В одному дворі побачили розстріляне авто, поруч тіла ...

- Не встигли..., - зітхнув хтось із хлопців. - Схоже, недавно накрило... Навіть можливості поховати немає...

- Тссс...Чуєте? - командир групи повернув голову в бік авто. - Ніби пищить щось? Чи то у мене глюки уже?

Хлопці й собі прислухалися. Дійсно, звідти чути було зовсім кволі звуки.

- Може цуценя яке? - прошепотів Дід. - Історик, глянь, ми прикриємо.

Юрко обережно обійшов автівку, заглянув усередину. Нічого. За кілька метрів із бур'янів знову почувся писк. Рушив туди і... аж отетерів від несподіванки. У переносній люльці, відкинутій, певно, хвилею, лежало немовля.

- Ну? Що там? Історик? Пора йти! - почув голос командира.

За мить Юрко стояв перед хлопцями, незграбно притискаючи міцними ручищами згорток, з якого плямкало ротиком мале пискля.

- Матір Божа!!! - Дід перехрестився, а хлопці від несподіванки й слова не могли вимовити. - То це, видно, її батьки тут... убиті... Як же воно вижило?! - Оце так!!!

- Відходимо, часу обмаль, - скомандував старший, - потім будемо розбиратися що і до чого! Історику, не висовуйся, ти за маму й тата тепер. Хлопці прикриваємо! Гайда!

Дитя пригрілося біля грудей воїна й затихло. Юркові від хвилювання здавалося, що серце бухкає, навіть у вухах.

Новина про знахідку розлетілася по базі миттєво. Лікар негайно почав оглядати дитя.

- Дівчинка! - розпливлося обличчя Айболита у посмішці. - Здоровенька, чистенька! Їй місяць від роду, не більше. Це ж диво! Га, браття?!

- Диво то диво! Що ж ми з нею робитимемо? - командир почухав голову. - Історик, ти тепер відповідаєш головою за свою... доньку, вважай так. Завтра має бути авто за 300, от і повезеш її... А поки - будеш бавити свою крихітку.

- Зараз ми її скупаємо, нагодуємо, так, радість наша? - похмурий зазвичай здоровань Айболит враз перетворився на турботливого добряка. І вже до Історика, - назвеш як?

- Я... Тобто ... Не знаю... Якось усе це... - Юрко переминався з ноги на ногу, - мабуть... Марія... Марієчка... Так маму мою звали...

- Марієчка... Гарно!

Ніби погоджуючись , дівчатко уві сні усміхнулося, мов янголя. І серед усього того жаху, де смерть за руку ходить із життям, усмішка ця була, мов надія. Така зворушлива, що у Юрка аж сльоза на очах зблиснула.

Цієї ночі, попри відносну тишу, побратими не спали, довго палили й розмовляли. Не спав і Юрко. Для себе він вирішив ще тоді, коли ніс це дитя біля серця із Веселого - обов'язково стане гарним батьком...дасть Бог, тільки вижити...

... У госпіталі, куди привезли дівчинку, пообіцяли повідомити, в який будинок малятка поїде його дівчинка далі.

- А ви повертайтеся швидше! То як записуємо? - перепитала лікарка.

- Марія... Демиденко Марія Юріївна, - твердо відповів Історик. - Як моя мама, яку було звати Марія...


 

Левченко Анжела

44 роки

70 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Вакуум